top of page

Євген Положій про роман «Мрія»: Затятість, з якою герої рятували паралізовану маму з палаючого Гостомеля, мене підкорила

Фото автора: ФронезисФронезис


У той час, коли українська армія навесні 2022 року вибивала окупантів з Гостомельського аеропорту та передмість Києва, у самому Гостомелі відбувалась одна із тисяч неймовірних історій нашого часу. В одній із квартир, вікна якої виходили прямо на аеродром із літаком «Мрія», мешкав В’ячеслав Боднар із дружиною Інною Букрєєвою та своєю 84-річною мамою. Російські окупанти окупували їхнє містечко, захопили багатоповерхівку, розграбували квартири, знищили автівки сусідів і сім’ї та готувались проводити фільтрацію.

 

Аби врятуватись, чоловік та дружина везуть паралізовану маму через палаючі Гостомель та Бучу в садовій тачці, кошику з супермаркету, вітрині для морозива, тягнуть на автомобільній шині, пасках та жалюзі…

 

Це реальні факти із життя однієї сім’ї, на основі яких написана ця художня книжка. Історію записав письменник Євген Положій. Книжка «Мрія» претендує стати черговим бестселером, як і попередні романи Положія на військову тематику, написані на основі реальних подій: «Іловайськ» (2015), «5 секунд, 5 днів» (2016) та «Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)» (2023).

 

Презентація «Мрії» відбулась у Києві, Конотопі та рідних для письменника Сумах. У січні Євген Положій планує презентувати роман у Новояворівську (22 січня), Луцьку (23 січня) та Житомирі (24 січня). Напередодні цього короткого туру ми зустрілись із автором поговорити про те, як створювався роман.

 

У художній книжці письменник має право додумувати факти і «прикрашати» історію, навіть якщо вона описує реальні події. Наскільки багато художнього вимислу ви дозволили собі у «Мрії»?

 

Більше дев’яноста відсотків відповідає тому, як це відбувалось. Хіба якісь епізоди скорочені і додана фінальна сцена на цвинтарі з військовими. «Розігнатись» не давав Слава (В’ячеслав Боднар, протопит головного героя – ред.). Та й мої принципи написання книжок за реальними подіями передбачають жорстке дотримання фактів.

 

Періодично я, по давній пам’яті, сердився на Славу. Ми з ним та Інною близько знайомі з 1993-94 рр., десять років разом робили газети у Сумах. Він завжди був дуже прискіпливий у своїй роботі як дизайнер, доводив мене, головного редактора, до сказу (сміється – прим. авторки). Так само і з книжкою. Як тільки мене починало трохи заносити вбік, Слава казав: «Ну це ж брєд!». Мені ставало соромно, я виправляв, та зараз страшенно вдячний йому за таку ретельність, бо це був суперфактчекінг.


Презентація роману «Мрія» у Києві, 3 грудня 2024 р. Навпроти Євгена Положія – В’ячеслав Боднар та Інна Букрєєва, які стали прототипами головних героїв роману «Мрія»

 

Письменники та журналісти більш схильні до того, аби ганятись за історіями видатних, відомих людей. Це вигідніше навіть з точки зору маркетингу та піару. Ваш попередній роман «Фінальний епізод» базується на історії життя видатної особистості, лідера за характером та вчинками, протестантського пастора Геннадія Мохненка. А тут, у «Мрії», прототипами стають пересічні люди. Чим вас настільки вразила їхня історія?

 

Ми всі – складні істоти. У кожного життя склалось по-своєму. У мене є знайомий, який із початком повномасштабного вторгнення залишив свою дуже хвору маму в Сумах. І повернувся тільки тоді, коли мама померла. Теж, можна сказати, «проста пересічна» людина. Не від ступеню відомості людини людяність та наявність совісті залежать, мені здається…

 

Проте, на щастя, історій, подібних до історії наших героїв, в Україні в тисячі разів більше. Я вибрав саме цю з багатьох причин: історія сама по собі, місце дії, час, наше давнє знайомство, до того ж, я дотикнувся до цієї історії одразу ж по її закінченню, в середині березня 2022 р., тож був одним із перших слухачів. І та затятість, з якою Слава та Інна (в романі – Ден і Діна) рятували паралізовану маму, мене підкорила. В який час не перенеси цю історію, вона залишиться універсальною – попри смерть і розруху навколо, люди виконують свій родинний обов'язок до самого кінця. Навіть у таких суб’єктивних обставинах, коли можна знайти виправдання і не робити цього. І мені дуже захотілося написати цю

правильну, позитивну, людську історію. Розказати про добро, яке без зброї протистоїть нелюдській жорстокості, тому Люциферові, який крокує їхнім містом.

 

У книзі (і був в житті) є такий епізод, коли на чергову локацію, куди мусять приїхати евакуаційні автобуси, залітають кацапи на бетеерах і танках і, погрожуючи зброєю, змушують Дену та Діну залишити маму посеред цього пекла в імпровізованій для захисту від холоду та вітру халабуді під листом шиферу.

 

За кілька хвилин ворожа техніка зупиняється, і Ден і Діна, тримаючись за руки, йдуть за мамою. Цей невеличкий майданчик під прицілами російських автоматів вони переходять цілу вічність. Вони могли і не дійти насправді, їм просто пощастило, що ніхто з окупантів не натиснув на курок, як це часто траплялося в ті дні в Гостомелі, Бучі та інших містечках та селищах Київщини…


Презентація роману «Мрія» у Києві, 3 грудня 2024 р. у книгарні «Віват»


У книжці є ще один цікавий персонаж на прізвисько Ірокез. Кожного разу, коли герої опинялись у черговій безвихідній ситуації, він з’являється наче нізвідки, ніби ангел-охоронець. То на авто їх підвезе, то прикотить автомобільну шину або магазинний холодильник на колесах, щоб тягти маму. Кожна його поява у книжці виглядає як диво. У житті це реально так і було?

 

Так і було. Наші люди дійсно дивовижні. І на шляху наших героїв весь час з’являвся цей молодий хлопчина. Наче янгол-хранитель із зачіскою панка (звідси – прізвисько Ірокез). Усі люди пішли, все навколо димить, Слава та Інна стоять на розвалинах, не маючи уявлення, що робити далі – аж раптом знову підбігає цей хлопець зі словами: «Я ж казав, що вас не кину». Він неймовірним чином з'являвся саме в той момент, коли було найважче.

 

Коли після звільнення Київщини Інна і Слава повернулись додому, Ірокез вже пішов до ЗСУ. Вони дізнались, що його звати Павло, і вірять, що обов’язково з ним зустрінуться.

 

За динамікою «Мрія» нагадала мені роман «Знедолені» Віктора Гюго, де головний герой тягне паризькими катакомбами пораненого непритомного студента і теж рятує його, в тому випадку від поліції…

 

Як письменник ставлю перед собою завдання писати просто (не примітивно, не сухо, але доступно, легко) про складні, важкі події. У даному випадку: щоб читачі брали книжку і, не відриваючись, прочитали за дві-три-чотири години (залежить, хто як швидко читає) і сказали: «Це неймовірна історія!».

 

Який стосунок має до роману літак «Мрія», в тому числі на обкладинці?

 

Герой роману – Ден – фанат літака «Мрія». Він багато років слідкує за ним по Flightradar, намагається не пропускати вильоти і посадки, підтримує комунікацію в соцмережах з командиром екіпажу і навіть має пластикову модель літака вдома. Більш того, так сталося, що їхня нова квартирка у Гостомелі розташована в межах видимості аеродрому «Антонов» і ангару «Мрії». І слоган книжки звучить так: «Можна знищити навіть найбільший літак на світі. Але неможливо знищити мрію людини».

 

Щодо обкладинки, то було два варіанти, тож я виставив їх у Facebook і попросив підписників проголосувати. Більшість людей проголосували за ту, що ви наразі бачите. Хоча мені набагато більше подобалася інша, та, що робив Слава. Малюнок, до речі, на тильній стороні книжки – мій.



Описана історія – дуже кіношна. На презентаціях ви розповідали, що першим був задум написати саме сценарій для фільму, а не книжку. То чи планується тепер фільм «Мрія»?

 

У 2022 році Netflix оголосив конкурс серед українських сценаристів і давав переможцям, здається, по 15 тисяч доларів. Я подумав, що це чудовий стимул написати тритмент. Але в результаті вийшов жахливий скандал, хтось із членів журі чи їх партнери повигравали ці стипендії… Насправді прочитати всі заявки за такий короткий термін журі не мало жодної можливості. Тож нічого нового насправді.

 

А як щодо перспектив зйомок не через гранти Netflix?

 

В українського кінематографу наразі існує одна головна дорога – Державне агентство з питань кіно. Але Держкіно переживає серйозну кризу, а його фінансування у бюджеті на 2025 р. передбачає скорочення на 70%. Тому говорити зараз про фільм не на часі. Але я згоден, що з історії про «Мрію» вийшла б гарна картинка.

 

Наразі ви їдете в короткий тур. Які ще маєте плани щодо поїздок?

 

Обов’язково незабаром відвідаю Чернігів, Рівне, Львів. Є попередня домовленість по Полтаві та Полтавській області. Запрошуйте – і я приїду.

 

А як можна придбати книгу з автографом автора, якщо автор приїде не так скоро, як хочеться?

 

Треба зробити замовлення у Facebook - написати мені в особисті повідомлення: скільки книжок, яких саме, своє прізвище та ім’я, місто, номер Нової Пошти та номер телефону. Я напишу номер картки, ви оплатите і я вишлю книжку. «Фінальний епізод» теж іще є в наявності. Тож читайте і отримуйте емоції!

 

Розмовляла Уляна Стельмашова.

1 218 переглядів
bottom of page