Бабин Яр
Автор: Анатолій Кузнєцов
Переклад: Олег Проценко
Рік видання: 2026
ISBN: 978-617-95415-7-5
Формат: 140х210 мм
Палітурка: тверда
Кількість сторінок: 400
Автор: Натан Щаранський
Рік видання: 2025
ISBN: 978-617-95415-4-4
Формат: 140х210 мм
Палітурка: тверда
Кількість сторінок: 560
Не злякаюся зла
Навіть у спаплюженому цензурою вигляді «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова, вийшовши 1966-го в журналі «Юність» двохмільйонним накладом, спричинив справжній вибух.
Для тих, хто за радянських часів навчився читати «поміж рядків», усе було зрозуміло: цей роман — справжній документ, що унеможливлює знищення пам’яті про одну з найтрагічніших сторінок Другої світової війни. Попри численні намагання знищити цю пам’ять двома найпотужнішими тоталітарними режимами ХХ століття.
Лише опинившись за кордоном, Анатолій Кузнєцов зміг підготувати до друку повну версію свого роману-документу, яким прагнув донести світові правду про жахливі злочини і нацистського, і радянського режимів.
Це повне, нецензуроване видання «Бабиного Яру» українською мовою створене до 85-х роковин трагедії.
"Все в цій книзі - правда"
Анатолій Кузнєцов
Роза ТАПАНОВА
Директорка Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"
Все в цій книзі — правда». З цієї фрази почав писати свій роман Анатолій Кузнєцов, будучи хлопчиком чотирнадцяти років. У Києві. В окупації. У товстому зошиті. І саме ця книга стала одним із найточніших свідчень про те, що тут відбулося.
Анатолію було дванадцять, коли восени 1941-го він стояв біля огорожі і слухав. Він чув постріли. Чув, як замовкає місто. Чув тишу, ту особливу тишу, яка буває лише тоді, коли тільки-но сталося щось непоправне.
За деякий час він дістав зошита і почав писати. «Поняття не мав, навіщо це роблю, але мені здавалося, що так треба. Щоб нічого не забути», — пояснить він пізніше, у передмові до повного видання своєї книги.
Тепер ми знаємо точно. Записати означає зберегти. Зберегти означає не дати зникнути.
«Бажаю вам миру. І свободи».
Ці слова — останні в книзі. Кузнєцов написав їх для читача, якого ніколи не бачив і не міг знати. Для вас. Для нас. Для дітей, які прочитають цю книгу вперше і яким ми зобов’язані передати не лише факти, а й розуміння того, що сталося, і відповідальність за те, що буде.
Він зробив свою частину роботи. Записав. Зберіг. Передав.
Тепер — наша черга.
Борис ЛОЖКІН
Віцепрезидент Всесвітнього Єврейського Конгресу, Президент Єврейської конфедерації України
Цей твір є знаковим з кількох причин.
По-перше, це одна з найправдивіших хронік життя окупаційного Києва і ретельний виклад злочинів, вчинених як нацистським, так і радянським режимами.
По-друге, роман-документ Анатолія Кузнєцова з’являється друком українською мовою у 85 річницю трагічних подій у Бабиному Ярі.
І по-третє, «Бабин Яр» став вже десятою книгою в серії «Єврейська бібліотека» – популярної серед українців добірки творів про євреїв та Ізраїль.
В іншомовних перекладах, яких налічується понад 40, «Бабин Яр» нерідко подається із приписом: «Історія Голокосту в Україні». Майже тотальному винищенню єврейського населення Києва автор, дійсно, приділяє чимало уваги. Але, разом з тим, не оминає він також і трагічної долі десятків тисяч людей інших національностей, які назавжди залишились у Яру. Тому ця книга не лише про Голокост. Вона про безумство як таке, розумних пояснень чи, тим більше, виправдань якому неможливо знайти.
Свій роман-документ Анатолій Кузнєцов завершує запитанням, яке, на жаль, через понад вісімдесят років після описаних подій звучить риторично: «Чи зрозуміємо ми коли-небудь, що найдорожче на світі — життя людини та її свобода? Чи попереду ще варварство?»
Історія Бабиного Яру, яка мала б бути повчальною, на жаль, такою не стала: в Україні знову війна, а світ охопила чергова хвиля антисемітизму. Тим важливішим є це видання. Воно є нагадуванням і водночас попередженням про небезпеку незасвоєних уроків.
Матвій ВАЙСБ ЕРГ
Художник, ілюстратор "Бабиного Яру"
Є книги, які вплинули на моє життя. Одна з них — «Бабин Яр». Мені було років десять, коли я прочитав у журналі «Юність» роман Анатолія Кузнєцова. Навіть порізаний цензурою варіант (про що ми тоді не знали), справив на мене, хлопчика, неабияке враження. Правда про Бабин Яр, яку приховували, як кров з ран крізь тканину слів, проступала червоними плямам назовні.
У списках розстріляних у Бабиному Ярі є моя двоюрідна бабуся Гримбарг Соня Йосифівна, хоча я пам’ятаю з розмов батька і бабусі, що з нашої родини вона там не єдина. Та спитати вже нема в кого.
Брати участь як художнику у виданні українського перекладу великого епохального роману Анатолія Кузнєцова – честь для мене. Писати щось на кшталт передмови — узагалі диво-дивне. Якби про це розповіли тому десятирічному хлопчику, який читав журнальний варіант «Бабиного Яру», він би в це ніколи не повірив.
Але доля і люди вибрали мене, і я вдячний.
Де купити книгу:
.png)
